Земельний Порадник: «Буханець хліба має коштувати дорожче за цеглину!

Початок див. Буханець хліба має коштувати дорожче за цеглину! | частина перша

На підприємстві майже 350 вакансій. Воно відчуває гостру потребу у транспортувальниках, вантажниках, укладальниках, пекарях 4 розряду, кондитерах, тісторобах, прибиральницях.

Плинність кадрів при цьому становить приблизно 30%. Працювати на хлібокомбінатах фактично нікому, тож приймаються на роботу іногородніх. Але й вони надовго не затримуються. Часто буває, що, відпрацювавши зміну, людина більше не приходить, кажучи, що умови праці непосильні. Умови дійсно важкі. Влітку, наприклад, температура у цехах перевищує 30 градусів. Звичайно, ми намагаємося створювати відповідні умови праці: обладнуємо витяжні системи та кондиціонери, забезпечуємо наявність холодної води. Проте цього недостатньо, бо обладнання, на якому ми працюємо, вже давно застаріло. Для поліпшення умов праці нам не вистачає нормального сучасного обладнання, адже фізична робота на підприємствах дійсно дуже і дуже нелегка.

Здебільшого люди звільняються через низьку заробітну плату. Часто наші працівники кажуть, що з радістю підуть працювати на будівництво, бо там умови кращі, свіже повітря і зарплата вища. Адже середня зарплата на наших підприємствах - 2588 грн. І це з урахуванням роботи у святкові дні, вихідні та ще при тризмінному графіку. До речі, є власний учбовий центр, який готує висококваліфікованих працівників для хлібопекарської галузі. Це кондитери, пекарі, тістороби. Проте, відпрацювавши рік на наших підприємствах, випускники центру також кидають роботу і йдуть працювати до комерційних структур. Тим більше, що наш центр готує справжніх професіоналів, яких з радістю беруть на роботу на будь-яке профільне виробництво.

У зв'язку з тим, що працівників не вистачає, значно знижується якість виготовленої продукції. Крім того, при аналізі причин травматизму виявилося, що в основному це випадки, коли людина втрачає свідомість. Виною цьому є важкі умови праці та погане харчування працівників через низьку заробітну плату.

Зараз, наприклад, ми проводимо так звану оздоровчу кампанію. Ми поставили собі завдання хоча б мінімально оздоровити діток тих наших співробітників, котрі не мають можливості самостійно відправити власну дитину на базу відпочинку або у санаторій. Тож ми намагаємося влаштувати дитячий відпочинок на Київщині, в Криму чи в Закарпатті. Проте, на жаль, зробити ми можемо дуже мало, бо кошти, що виділяються на такі потреби, - насправді мізерні. Що ж стосується відпочинку та оздоровлення самих працівників підприємств, то, на жаль, ми тим більше не можемо задовольнити їхні заяви. Хоч у нас і є власна база відпочинку на одному з обласних підприємств, проте наші люди за власні кошти поїхати туди не можуть, бо перебування там, як і скрізь, коштує занадто дорого. Також ми, як профспілка, можемо час від часу надавати людям матеріальну допомогу. Проте сума такої допомоги становить усього 100-150 гривень.

Свого часу ми організовували і проводили акції протесту біля Кабміну, на яких вимагали встановлення справедливих цін на хліб. На жаль, наші дії не викликали жодної реакції і якихось позитивних зрушень.

Поліпшити умови праці співробітників, привабити людей на роботу на наші підприємства, забезпечивши їм достойну заробітну плату можна лише у тому випадку, коли галузь стане прибутковою. А для цього треба підвищити ціну на хліб.

Дивіться більше на http://www.1zemelna.com.ua